Дмитро Шуров: “Щоб поїхати на “Євробачення”, треба мислити перемогою”

5 жовтня закінчився прийом заявок на участь у Національному відборі на “Євробачення”, що відбудеться навесні 2023 року у Великій Британії від імені України. Ми не зможемо провести наступний конкурс в Україні попри цьогорічну перемогу Kalush Orchestra. Але зробимо все можливе, щоб гучно заявити себе.

Цьогоріч продюсером Нацвідбору Суспільне обрало фронтмена гурту Pianoбой Дмитра Шурова. Про те, навіщо нам “Євробачення”, про філософію переможця, а також про відповідальність і ризики продюсера Дмитро Шуров розповів Ксенії Івась в ефірі шоу “Вікенд нової музики” на Радіо Промінь.

Дмитро Шуров у нас в гостях! Привіт, як твої справи?

Привіт усім! Останню годину ми провели з тобою тут у підвальчику, спілкувалися, співали. Ксенія, як виявляється, скрізь ходить з укулеле.

Мені здається, в укриття тільки з музикою треба ходити.

Мабуть, так. Але в усіх свої способи протидіяти обставинам. Хтось завмирає, хтось починає співати, хтось продюсувати, щось створювати. Але більшість музикантів — інтроверти. І як показав відбір на “Євробачення”, їм важко працювати в таких обставинах. Важко, коли земля вибита з під ніг і ти знаходишся на емоційному дні. Але от Ксюша не з таких – вона бойова дівчина.



Востаннє ми спілкувалися з тобою, коли ти був у турі Європою. За цей час ти встиг стати музичним продюсером “Євробачення-2023”.

Я взагалі вперше в житті починаю працювати під чиїмось керівництвом. Але я був вражений цією пропозицією – мені це цікаво. Відбір на “Євробачення” є ледь не єдиним, де сучасна музика, яка створюється під час війни, може себе показати великій аудиторії. Це важливо, щоб наша сцена не зупинилася, не вмерла. Виживання музикантів є справою самих музикантів. Ніхто їх по-справжньому не підтримує, вони постійно в боротьбі. А зараз це боротьба іншого ґатунку – це постійні тривоги, втрата заробітків, переїзди.

Багато людей з-за кордону надсилали треки. І в цій ситуації я не зміг відмовити цій пропозиції. Це потрібна робота.

Що за посада така — музичний продюсер? За що ти відповідаєш, на що впливаєш?

Це той, на кого згодом повісять усіх собак (сміється).
​

Але я погодився, я знаю ситуацію зсередини. Ми оголосили відбір, пішли заявки. Перші заявки були від людей, які взагалі правила не прочитали. І це трішки дивно. Чому люди безвідповідально ставляться до того, що вони роблять?

А потім пішли різноманітні заявки, і я згадав один стереотип про “Євробачення”. Що це не музичний конкурс, що туди не ходять музиканти. Я і сам так казав кілька років тому. І мені захотілося це змінити. Я почав стукати музикантам, яких я особисто поважаю.

Роль музичного продюсера в тому, щоб запросити. Мотивувати людей це зробити. І це вдалося, хоч не було легко. Було багато навіть психологічної роботи. Коли ти сам знаходишся на певному емоційному нулі, але намагаєшся людей мотивувати і надихнути, щоб вони зробили трек.

Мене тішить, що цих треків зараз у нас багато. Приємно, що великий відсоток треків англійською мовою. З одного боку, я абсолютно не маю нічого проти того, щоб поїхав трек українською, але ж ми зараз хочемо передати, що в нас тут відбувається. Людина буде представляти Україну у світі, у Британії, яка нас приймає. І хочеться, щоб цей меседж був почутий людьми.



Тобто ти ставиш на англомовну пісню?

Я ставлю на пісню, що буде несхожою на існуючі тренди. Мені хочеться, щоб вона була особливою. Я ставлю на людину, яка буде несхожою, голос і харизму якої не можна буде ні з ким зрівняти. Людина, яка буде відрізнятися. Щоб це не була історія на три місяці – це моя особлива мрія. Але яка різниця, що думає музичний продюсер, якщо все одно обиратимуть українці?

Якими будуть твої поради, лайфхаки конкурсантам, які подалися на телевізійний конкурс?

Мислити перемогою. І своєю особистою, і перемогою країни. Мислити широко. Думайте не тільки про те, щоб сподобатися вашим родичам. Робіть широкий месседж. Вірте в себе і в Україну.

За кілька тижнів у нас почнуться прослуховування. Будемо знайомитися з тими, кого навіть ніколи не бачили. Це нові артисти. Потрібно буде почути, як вони працюють наживо. Побачити, як працює їхня харизма. Якщо цього не буде – вони можуть до фіналу не дійти. А решта і так має все, що треба, – їхня робота йти до кінця та вірити в Україну.

Якою є найпопулярніша помилка, якої припускаються конкурсанти?

На мою думку, це фейкові стилі. Якісь кон’юктурні, продюсерські речі. Коли вставляють у пісню сопілку чи народний вокал на 15 секунд, щоб бути схожими на Kalush. Я ж знаю людей, які багато років роблять якісне етно. Я знаю, як це має звучати. Я намагаюся відокремити такі речі.

Мені хочеться, щоб цей відбір показав справжню музичну палітру України. Я буду за це боротися.
​

Звичайно, є оргкомітет, є інші люди, які приймають рішення. Але поки що ми досягаємо розуміння, і я сподіваюсь, що нам вдасться це зробити.

Ще одна помилка – багато сонграйтерів, продюсерів пишуть пісні, думаючи про “ТікТок”. Часто пісня десь всередині починає вмирати. Вмирає кураж. Але має бути певна форма пісні. Там повинна бути драматургія. Слухачам має бути цікаво до кінця. І мені доводиться спонукати цих людей дотискати пісню, щоб вона цікаво звучала.



А як ти вважаєш, чи повинні ми змінювати правила “Євробачення”? Наприклад, якщо після 15 березня 2014 року артист гастролював Росією, то він не має права брати участь у Нацвідборі.

Я вважаю, це абсолютно правильно.

Ти розумієш, що якби це правило діяло раніше, Джамала не мала б права брати участь у конкурсі, бо наприкінці 2014 року в неї був виступ у Сочі?

Зараз все змінюється постійно. Зараз в усіх очі відкрилися. Це очевидні речі. От що б я змінив. Є правило, що людина не може виконувати пісню на своєму інструменті. Є музиканти, для яких їхній інструмент — це якість звуку.

Слухай, ну були юні музиканти, які десь там на початку кар’єри виступили десь на “Новій хвилі”. Зараз вони патріоти та волонтери. Але участь у конкурсі взяти не можуть.

Я розумію організаторів. Вони повинні чітко дотримуватися певних правил. Не можуть робити винятків. І зараз, на мою думку, нам потрібно стимулювати нових артистів. І вони з’являються.

У нас з початком війни з’явилося з десяток артистів, які вже мають мільйони переглядів на You Tube. Їм треба давати поштовх, щоб вони не згасали, а розвивалися. Відбір от для них і існує.
​

Я поки що не можу відкривати якихось карт. Є і відомі імена в нас, але відсотків 60 широкому загалу не відомі. Але повірте, вони вас здивують.

Минулого разу ти мені розповідав, що ти став водієм автобуса та водієм бронетранспортера.

Ми коли граємо у військових, вони різне дають поводити. У перший місяць війни я почав возити різне. У мене є вантажний бус, до мене зверталися люди і ми робили різні доставки. Разом з Андрієм Шабановим привезли в Україну важливі ліки. Нам потім сказали, що це запас для всієї країни.

А потім мене вже витяг на концерти для військових мій друг, який почав робити їх у великій кількості і шукав артистів. Було важко на початку, але він мене запевнив, що я кращий музикант, ніж водій. І ці концерти трошки повернули мене саме в музику.

Коли ми були в укритті, ти говорив, що вдома сантехнікою та електрикою займаєшся саме ти. А що ти ще нового для себе відкрив?

Сад, город. Моя дружина — фанатка вирощування. Ми такі люди – нам постійно потрібно або щось будувати, або щось записувати. Ще на карантині ми робили грядки. Заклали сад. І це дуже багато роботи.

Як гадаєш, це вплине на твою подальшу творчість?

Звичайно. Усе впливає. Воно якось потім пролізає в пісні. Але зараз етап накопичування. Люди живляться надією. Наша нація просто унікальна.

Я коли за кордоном бачу наших біженців і порівнюю їх з населенням Старої Європи, я розумію, що нам є що сказати світові.
​

І повернемося до “Євробачення”. Чи буде в України пісня?

Безумовно! Круті пісні є. Аж кілька десятків! Лонгліст буде озвучений наприкінці жовтня. Дякую нашим ЗСУ за те, що вони надають нам право теревенити про музику. Моя студія знаходиться на півночі Києва. За міліметр зупинили ЗСУ наступ. Фактично за кілометр. Я вдячний ЗСУ за це.

Нужно, войти или зарегистрироваться для просмотра скрытого текста.

 

​